СТЕПАН ХМАРА - Видатні особистості України - Каталог статей - Реферати, приказки та прислівя - Spogad.at.ua

Головна » Статті » Видатні особистості України

СТЕПАН ХМАРА
СТЕПАН ХМАРА


Народився 12 жовтня 1937 р. в с. Боб’ятин, на славній своїми національно-патріотичними традиціями Сокальщині.

Після закінчення середньої школи працював водієм в Радехові, у 1958-59 р.р. – в копальні міді в Джезказгані (Казахстан).

У 1959 – 1964 роках навчався у Львівському медичному інституті. Після закінчення навчання направлений на роботу в Червоноград, де працював до арешту 31 березня 1980 р.

З дитячих літ виховувався в національно-патріотичному дусі своєї родини, відомої активною національно-патріотичною і громадсько-культурною діяльністю.

Під час навчання в інституті пропагував національно-патріотичні ідеї та розповсюджував заборонену літературу (переважно історичну) серед студентства. Така ж діяльність тривала і після навчання -- поряд з постійною наполегливою самоосвітою.

У 1973-74 р.р. підготував ґрунтовне науково-політичне дослідження: "Етноцид українців в СССР”, а також праці: "Генеральний погром”, "Часткове співробітництво”, "Спритна дипломатія”, "Голос з пекла”, "Звернення до Організації Об’єднаних Націй” (з пропозицією винести на розгляд ООН питання про ліквідацію російського колоніалізму).

Підготував і видав самвидавським шляхом три збірники нелегального журналу "Український вісник” (№№ 7-8 -- 9).

За національно-патріотичну і антикомуністичну діяльність 31 березня 1980 р. був заарештований КГБ і засуджений на 12 років позбавлення волі (7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання). Покарання відбував на Уралі, в Пермській області в концтаборах № 35 (ст. Верхневятская) і № 36 (с.Кучино).

За активну організаційну і пропагандистську роботу серед в’язнів піддавався додатковим внутрітабірним репресіям: тортури карцером (302 доби), позбавлення побачень з рідними (мав лише одне за 7 років), конфіскацію листів тощо.

Після відбуття табірного терміну у 1987 р., під час горбачовської "перестройки” повернувся в Україну і відразу включився в активну громадсько-політичну діяльність.

Був одним з найактивніших учасників Українського культурологічного клубу (м.Київ). Був серед засновників і керівників Української Гельсінської Спілки, Комітету захисту українських політв’язнів, Комітету захисту УГКЦ.

У 1989 р. організував і очолював 5-ти тисячну вахтову голодівку-протест українських греко-католиків у Москві за відновлення релігійних і національних прав УГКЦ.

У 1987-1989 роки за активну громадсько-політичну діяльність піддавався репресіям: адміністративним арештам, затриманням, штафам, цькуванню у засобах масової інформації, шантажу через розповсюдження розмаїтих наклепницьких вигадок тощо.

У 1990 і 1994 р.р. обирався народним депутатом України від Львова і депутатом Львівської обласної Ради.

Будучи переконаним і дієвим українським патріотом-націоналістом, намагався постійно, конкретними вчинками (нераз ризикуючи життям) наблизити створенню Української Соборної Самостійної Держави.

У подальшій діяльності вже в якості народного депутата був одним з розробників і організаторів Декларації про державний суверенітет України. Розуміючи виключне значення для реальної незалежності національних збройних сил, торував шлях до їх створення. Був автором проекту і доклав максимальних зусиль, аби була схвалена Постанова Верховної Ради України "Про проходження військової служби громадянами України на території України” (1990 р.)

Брав активну участь в творенні Національної гвардії України, аеромобільних військ України (десантних і підрозділів спецназу, за що був відзначений іменним годинником Міністра оборони), Військово-Морських Сил України.

Розуміючи, що без реального усунення від влади номенклатури КПСС неможливо творити справді незалежну і демократичну українську державу, восени 1990 р. підготував проект постанови ВР "Про розпуск КПРС-КПУ і націоналізацію її майна. У жовтні 1990 р. був активним учасником знаменитої студентської голодівки-протесту у Києві.

Від початку депутатської діяльності приділяв особливу увагу надавав пробудженню національної і державницької свідомості громадян Південно-Східних регіонів України, часто відвідував їх для участі в публічних заходах.

Політична діяльність С.Хмаои викликала лють у владної компартноменклатури, що стало причиною організованих провокацій проти нього на майдані Незалежності 7 та 14 листопада і позбавлення депутатської недоторканості та арешту в приміщенні Верховної Ради 17 листопада 1990 р. Звільнений з чергового ув’язнення після поразки ГКЧП і проголошення незалежності України 25 серпня 1991 р.

Ще у 1992 р. застерігав, що найбільшою небезпекою для держави і суспільства є корупція, яка є основою організованої злочинності. У свою чергу це є головною загрозою для національної безпеки України. Саме тому особливу увагу приділяв боротьбі з корупцією і скорумпованими державниками.

Аби перешкодити розграбуванню національних багатств Українського народу домагався проведення повної їх інвентаризації та реальної оцінки, і тільки після -- того проведення приватизації. Без цього приватизація не могла бути справедливою.

Восени 1993 р. С.Хмарі вдалось виявити таємний указ Президента Кравчука "Про товарні облігації”, згідно з яким за кордон мали бути продані товарні облігації на суму 10 мільярдів доларів -- під них заставлялося все майно України. У разі несвоєчасного погашення облігацій Україною, будь-яке майно (за вибором власників облігацій) мало перейти в іноземну власність в тому числі й земля. Указ був незаконним (порушував 12 законів України і крив значну загрозу для національної безпеки. С.Хмарі вдалося організувати розгляд цього указу Верховною Радою, яка скасувала його. Серйозну небезпеку було відвернено!

Ще у 1995 р. С.Хмарпа запропонував свій проект Закону про декларування доходів і майна, який мав би стати потужним правовим бар’єром проти корупції і криміналізації економіки.

Розуміючи, що Українська держава буде мати авторитет у світі і успішно зможе відстоювати свої націоналні інтереси лише тоді, коли матиме надійний власний мілітарний захист, наполегливо боровся за те, аби Україна зберегла частину ядерної зброї і залишилася ядерною державою, треба щоб якнайшвидше з України були виведені російські війська Чорноморського флоту, щоб Україна не передавала Росії стратегічних бомбардувальників ТУ-95 і ТУ-160 (що зараз відбувається ніби-то в рахунок погашення за міфічну заборгованість за російський газ).

С.Хмара завжди виступав і виступає за справедливе вирішення проблеми російсько-українських боргів, за їх збалансування, за повернення незаконно вивезених у Росію (вкрадених) вкладів українських громадян (понад 9 млрд. доларів), за повернення або компенсацію належного Україні частки закордонного майна СССР, за повернення Україні її історико-культурних надбань, за компенсацію Росією рабської праці українських каторжан.

Разом з депутатом Ю.Кармазіним С.Хмара є автором 7 абзацу ст. 17 Конституції України: "На території України не допускається розташування іноземних військових баз.”

С.Хмара є безпосереднім автором положення, яке з неймовірними труднощами вдалося відстояти, а саме -- 10 ст. Конституції України: "Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України”.

С.Хмара є автором десятків статей, монографій, сотень виступів по всій Україні на актуальні теми з теорії і практики державного будівництва. Ось тільки окремі публвкації: "Україна в промінні Христового світла”, "За Україну, за її волю”, "Хто ми? Українці! Господарі своєї землі.”, "Які реформи потрібні Україні?”, "Ми не зайди на своїй землі”, "Влада криміналізує економіку, а її треба перебудувати”, "День істини”, "Про наших будівничих і їх любов до України”, "День національної ганьби”, "Національна безпека України: проблеми і голвні загрози”, "Час збирати каміння”, а також книжок: "Сьогодні про минуле” та " За справедливу Україну”.

С.Хмара ніколи не змінював своїх поглядів і переконань. Не зважаючи на обставини, послідовно і терпеливо їх відстоював.

У своїй політичній діяльності, життєвій поведінці докладав максимальних зусиль, для пропаганди в суспільстві потреби побудови могутньої й справедливої Української держави.

С.Хмара ніколи не використав депутатський мандат для власних корисливих цілей. Для нього депутатський мандат – це нелегкий хрест відповідальності перед Україною і важка постійна праця для її кращого майбутнього.
Категорія: Видатні особистості України | Додав: asket (21.11.2009)
Переглядів: 2147 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наше опитування
Що Вас цікавить на сайті?

Всього відповідей: 1912
Статистика
Провірка PR та ТИЦ