Головна » Статті » Міфи і легенди |
І жив Олег в мирі з усіма землями, княжачи в Києві. І прийшла осінь, і згадав Олег коня свого, якого тримав здавна у стайні, вирішивши ніколи не сідати на нього. Питав-бо колись волхвів і віщунів: «Од чого мені доведеться померти?» І сказав йому один віщун: «Княже! Кінь, якого ти любиш і їздиш на ньому, — від нього тобі й померти!» Олег же, взявши це собі до тями, каже: «Ніколи не сяду на нього і більше не гляну». І звелів годувати його, і не приводити його до себе. І перебув декілька років, не бачивши його, аж поки й на греки не пішов. А повернувшись до Києва і проживши чотири роки, на п'яте літо він спом'янув коня, що від нього, як віщували волхви, мав померти. І покликавши старшого над конюхами, запитав: «Де мій кінь, якого я поставив був годувати і берегти його?» А той каже: «Помер». Олег же посміявся і докорив віщунові, кажучи: «Невірно ото говорять волхви, і все те неправда є: кінь помер, а я живий». І наказав він осідлати коня: «Хайно погляну на кості його». І прибув він на місце, де лежали його кості голі і череп голий, спішився і, посміявшись, сказав: «Чи не від цього черепа смерть мені приймати?» І ступив він ногою на череп, і, з'явившись із черепа, змія вкусила його в ногу. І з того він розхворівся і помер. І плакали по ньому всі люди плачем великим, і понесли, і поховали його на горі, яка зветься Щекавицею. Є ж і досі могила його, зветься могилою Олеговою. А було всього його княжіння тридцять три роки. Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua | |
Переглядів: 4998
| Теги: |
Всього коментарів: 0 | |
Афоризми і "крилаті" вислови [15] |
Прислів’я та приказки [21] |
Обряди, звичаї
[55]
Українське народне...Пізнавай СВОЄ:)
|
Різне [66] |
Історія
[22]
Історичні матеріали
|
Реферати [97] |
Цікаві факти [6] |
Видатні особистості України [17] |
Українська поезія [10] |
Документальні фільми [11] |
Голодомор [10] |
Міфи і легенди [37] |
Бібліотека онлайн [48] |
Етнорегіони [28] |