Моя Україна - Українська поезія - Каталог статей - Реферати, приказки та прислівя - Spogad.at.ua

Головна » Статті » Українська поезія

Моя Україна
I
Моя Україно, кохана землиця,
Вродлива і юна, як чиста весна.
Дай людям напитись з живої криниці,
Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!

Моя Україно, мій край синьоокий,
З любистку і м'яти, роси і води.
Блакитнеє небо і поле широке
Лікують криваві у серці сліди.

Моя Україно! Світання у полі,
Вінок золотистий, ясна височінь.
Багато пила полинової долі,
Багато страждала, тепер- відпочинь!

Моя Україно, розлогі смереки,
Озерні гаї і безкрайні степи.
В тобі передзвін обізвався далекий,
Озвалось відлуння лихої доби.

За тебе йшли битись на бій козаченьки,
Стрільці Січовії, повстанці УПА...
Поклали голівоньки браття рідненькі,
Щоб зникла із серця солона ропа.

За тебе земля обливалася кров'ю,
За тебе гармати ревли у полях.
Тебе захищали святою любов'ю,
Щоб вийти на світлий і праведний шлях.

Моя Україно! Тобі віддавали
Красу і талант, молодії літа,
А кляті собаки глумились, плювали,
Терзали тебе, моя ненько свята.

Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Мерщій поєднаймо серця полум'яні
На вічні роки і прийдешні віки.

II
Моя Україно! Сади забуяли,
В озерах пливуть голубі небеса.
Печаль і тривога у серці зів'яли,
Квітує навколо чарівна краса.

Солодкий нектар розіславсь у повітрі,
Палає каштанами Київ дзвінкий,
Хміліють квітки в золотистому світлі
І пестить обличчя промінчик п'янкий.

Як гарно вдихати повітря духмяне,
Дивитись на стиглі, квітучі поля,
І знати, що ти, моя ненько кохана,
Уже незалежна і вільна земля.

Моя Україно! І де б я не їздив,
І де б не блукав я (о мати, прости!),
Завжди проклинав я отих комуністів,
Що довго тобі не давали цвісти.

Моя Україно, рожевий серпанок,
Напоєне збіжжя солодких полів.
В барвистій росі прокидається ранок
І віє над світом замріяний спів.

Моя Україно, розбиті дороги,
І зоряних лук золотисті сліди...
Ти знищила всі мої болі й тривоги,
Умила відром дзвінкової води.

Моя Україно! Ти сильна й багата,
У тебе мільйони найкращих синів,
І мова твоя, солов'їна й крилата,
Ще світу покаже величний мотив.

Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,
Махнуть золотистим крилом рушники,
І щастя затмить всі печалі й тривоги
На вічні роки і прийдешні віки!

Моя Україно- Волинь і Поділля,
Донбас, Придніпров'я, Карпати і Крим.
Тебе не здолало фашистське свавілля,
Не з'їли поляки, не вбив "Третій Рим"!

Хай весни твої гомонять калиново,
Летить крізь туман до майбутнього шлях,
Хай з вітром бринить від Луганська до Львова,
Від Ялти до Луцька блакитний твій стяг.

Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,
Добробуту, миру на довгі роки!

Єднаймося, браття! Хай чиста іскрина
Запалить любов'ю гарячі серця,
Й піснями наповниться вся Україна
Від щастя, якому не буде кінця!

Категорія: Українська поезія | Додав: Сірко (19.11.2009)
Переглядів: 773 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наше опитування
Що Вас цікавить на сайті?

Всього відповідей: 1892
Статистика
Провірка PR та ТИЦ