Гуцульські прислів`я і приказки - Прислів’я та приказки - Каталог статей - Реферати, приказки та прислівя - Spogad.at.ua

Головна » Статті » Прислів’я та приказки

Гуцульські прислів`я і приказки
Українські народні прислів'я і приказки, влучні народні поетичні вислови — один з найпоширеніших і найдійовіших жанрів усної народної поетичної творчості. Це образні шедеври, створені народом, перевірені життєвим досвідом багатьох поколінь і відшліфовані протягом віків. У них у гранично стислих утворах народної мудрості вкладено глибокий зміст, вдало сформульовано великий досвід народу в різних сферах його життєдіяльності.

Час виникнення багатьох прислів'їв і приказок сміливо можна віднести до сивої давнини. Уже в перших писемних пам'ятках Київської Русі — літописах — зустрічаємо записи народних афоризмів. Є вони і в «Слові о полку Ігоревім» і в житіях та інших творах стародавньої літератури.

Люди здавна фіксували свої спостереження як над явищами природи, так і над різними сферами життєдіяльності в коротких влучних висловах, які, як на крилах, перелітали із століття в століття, від покоління до покоління. В них з безодні часів дійшли до нас і своєрідне тлумачення явищ природи, і знання життя, і радість, і страждання людське, сміх і сльози, любов і гнів, правда і кривда, чесність і обман, працьовитість і лінивство, краса і потворність... Народ — творець прислів'їв і приказок — споконвіку використовував їх у боротьбі проти гнобителів, проти різного роду суспільних вад і пороків. Із жодного жанру усної народної творчості не можна так зрозуміти народне життя, як із народних прислів'їв і приказок. Вони містять у собі поради та повчання і мають велике суспільне значення.

Українські народні прислів'я та приказки живуть активним і безперервним життям. Постійно народжуються нові і зникають старі, що віджили свій вік і не мають у сучасному суспільстві основи для існування.

Немає, напевне, такої людини, яка б у своєму житті не користувалася цими образними поетичними шедеврами. На Гуцульщині побутує дуже багато прислів'їв і приказок, влучних, дотепних висловів. Талановиті гуцули створюють нові, які приживаються і збагачують невичерпну скарбницю цього цікавого дійового жанру фольклору.

Нижче подаю українські народні прислів'я і приказки, влучні дотепні поетичні вислови, записані на Гуцульщині.

Або пан, або пропав!
Або жовняр, або мундор до магазину!
Або роб, або в гроб!
А най тебе качка копне!
А богдай би це світ не знав!
Аби так пси траву пасли!
Аби твій прорік з вітром утік!
Аби вам так не шкодила вода, як старому молода!
Аби вам чорний кіт дорогу не перейшов!
Агій на тебе!
Агій щезло би!
Баба з воза, коням легше.
Бабине гримно — всім людям дивно.
Богачеви і дідько дитину колише.
Бідний чи богатий, а в церкві не свищи.
Біда, як жінка бліда.
Біжить, як дурний до суду.
Бог — у дзвін, а дідько — в клепало.
Біда ходить не по лісу, а по людях.
Біда сама не ходить, біда біду водить.
Без одного Василя обійдеться весілля.
Без проводу військо гине.
Біг пес через овес, і ні псови, ні вівсови.
Біда і в Городенці, як нема нічого в мошенці.
Бог робить драбинку: то вгору, то в долинку.
Без олію не зімлію, а кулешу й сама тешу.
Бив би-м тя, та жаль ми тя, а пустив би-м тя, та ся бою, що втечеш!
Берися за роботу без рукавиць.
Берися за це діло в їжакових рукавицях.
Біда біду найде, хоть і сонце зайде.
Бик знає, як го ярмо долягає.
Брехати — не ціпом махати.
Без бука не йде наука!
Б'ється, як риба в лід.
Буде так, як стара напряла.
Битий небитого несе.
Більмо окови не шкодить, лиш то, що око не видить.
Боятися вовка — в ліс не йти.
Б'ють і в фіст, і в гриву.
Біда на біді сидить і бідою поганяє.
Без толоки, як без руки.
Бог високо, цар далеко.
Без сварки нема господарки.
Бувало і куря кувало, а нині й зозуля не хоче.
Всюди добре, а дома найліпше.
Від злого поли рубай та тікай.
В гонорного старця торби порожні.
Вилізи, бідо, з води, ліпше з бідов, як без біди.
Ворон воронови око не виклює.
Вкуси ся за язик!
В котрої кіска товста, в тої доля пуста.
Взулася в мешта, а кулеші решта.
Вчепився, як сліпий плота.
Він їсть, і його біда їсть.
В кого в руках, в того в зубах.
Від голови риба пахне.
Вона ні до танцю, ні до ружанцю.
Встань рано, біду доженеш, встань пізно, біда дожене тебе.
В меду скупана.
Вночи кожна корова чорна.
Все беріть, лиш мене лишіть!
В голові вітер віє.
Виділи очи, що купували.
Вовк йому товариш.
Вже ся «купило» притупило.
В ногах правди нема.
Вище голови не вдариш!
Вуха в'януть таке слухати.
Волос дибом став від страху.
Видно птицю по польоту.
Вкритися ногами.
Взяв чорт корову, най бере й теля.
Взявся за гуж, не кажи, що недуж.
Віділлються вовкові баранячі сльози.
Взяти ноги на плечі.
Вони одного плота кілля.
Вони один тютюн курять.
Взяти під ноги когось.
Вибий бук з його рук, поки ним тебе не вдарив.
Відвага кайдани рве.
Винен медвідь, що з'їв корову, винна корова, що в ліс пішла.
Вороні й мило не поможе.
Висока, як тополя, а дурна, як фасоля.
Вище себе не скочиш!
Від одного берега відбився, до другого не приплив.
Вигадує голим на п'яту.
Вони одним миром мазані.
Великий, як світ, а дурний, як пліт.
Він — стріляний воробець.
Від Спаса — рукавиці в паса.
Вгадує, як у воду дивиться.
В одної в руках горить, у другої гниє.
Виграв, як Заблоцький на милі.
Виженеш у двері, лізе у вікно.
Везе з роси й з води і з усякої калабані.
Голодній кумі хліб на умі.
Гора з горов не сходиться, а чоловік з чоловіком зійдеться.
Гонор голову ломить, а голод з хати виганяє.
Гостям два рази раді: коли прийшли і коли пішли.
Грим — щастя в хату!
Гуска свини не товаришка.
Голова є, коби до неї розум.
Говорила — їхала.
Гадка за морем, а смерть за плечима.
Говори до гори!
Говорити — не ціпом молотити.
Говорить таке, що ні лізе, ні тече.
Говорить таке, що ні в пліт, ні в ворота.
Гни дерево, поки молоде.
Громада по нитці — бідному сорочка.
Гола, як липа.
Голова не на те, аби на ній капелюх носити.
Гнати на штири вітри.
Голод не пан.
Гладити й за шерстю і проти шерсті.
Де густо, там не пусто.
Де ґазда не ходить, там ся хліб не родить.
Де багато ґаздинь, там хата неметена.
Де тонко, там ся рве.
Де сім, там доля всім, а де одна, доля їй пуста.
Два пани, одні штани, хторанше встав, той убрав.
Дідько сім пар чобіт зносив, доки їх докупи звів.
До часу збанок воду носить.
Доброму їдцеви нема лихої страви.
Де керує фіст, там голова блудить.
Де два б'ються, третій користає.
Дірявий мішок не наповниш!
Добрий звичай — не позичай!
Діло таке: купив за гріш, і то гірке.
Добре псови муха.
До меду вуха, а від меду фіст!
Добра ложка до обіду.
Дурне, як сало без хліба.
Де двоє, там рада, де троє, там зрада.
Дивиться, як пес на жорна.
Де ся п'є, там ся ллє.
Дешева рибка — несмачна юшка.
Доки грім не вдарить, мужик не перехреститься.
До чорта в зуби потрапити.
Де не горить, там не димить.
Де є вода, там є верба.
Думок, як у пса стежок.
Дай серцю волю — заведе в неволю.
Добре й «ох», коли вдвох.
Душа в п'яти втекла.
Дивись і на задні колеса.
Доки Божої волі, доти мудрости мої (твої).
Дальше носа свого не видить нічого.
Добре тому давати, хто не хоче брати.
Добре там, де нас нема.
До Святого Духа тримайся кожуха.
Дай, Боже, жартувати, а не хорувати!
Дивиться правим оком у ліву кишеню.
Є більше — минеться, є менше — обійдеться.
Жиє, як горох при дорозі, хто йде, скубне.
Жарт жартом, а фіст набік.
Жиють, як пес с котом.
Жінка в хаті три кути тримає.
Жди, псе, нім кобила здохне!
Жаль ваги не знає, а люба міри не має.
Жиє так, аби світ не без нього.
Жура голову сушить.
Ждав дід на мід і без вечері спати ліг.
Жарт жартом, а бриндзя за гроші.
Жиє, як черв'як у хріну.
З кого ся насмівають, з того люди бувають.
Засватана дівка всім до вподоби.
Золотій Насти солом'яний Іван до пари.
Закохався, як дідько в суху вербу.
Закрий стайню, як коня нема.
З файної тарілки файний і черепок.
З чужого воза серед болота вставай!
Згода будує, незгода руйнує.
З квапного нема нічого.
З чим баба на торг, з тим з торгу.
Засміялася грузь з болота.
З великого грому малий дощ.
За вовка промовка, а вовк гезде.
Забаглося замерзлого в Петрівку.
Зуби порахувати комусь.
Здогадалась дівочити по семій дитині.
Заборонений овоч найбільше смакує.
Запишнена, як вівсяний пиріг.
Знає, на чий млин воду ллє.
Знає, в чий город камінь кидає.
За що купила, за то продаю.
З ким перестаєш, таким сам стаєш!
Завтрішню роботу зроби нині, а нинішню їду з'їж: завтра.
За хліб — камінь!
За двома зайцями не женись.
Золоті верби за нею ростуть.
Зарубай собі на носі.
Змотати вудочки.
Зустиду крізь землю провалитися можна.
Зроби раз, та гаразд!
З дужими не борись, з богатими не судись.
Залишиться лиш дим та нитка.
За друга — у вогонь і в воду!
З устиду лице лупиться.
Зійшлися сім бід на один обід.
Знає, де і кріль обідає.
З гонору на голові ходить.
І сміх і гріх!
І сова свої діти хвалить.
І вовк ситий і коза ціла.
І малий комар великого коня до крові кусає.
І пес виє, як йому тяжко.
Іколачем сюди не заманиш.
І на Поділлю не росте хліб на кіллю.
І морква серце має.
їв фіст і в гриву дістається.
їв чистій воді не відмиєшся!
І зимою льоду не випросиш в нього.
І волос з голови не впаде за це.
Іде в три дороги.
І вухом не веде.
І в ложці води втопити може.
Котра корова богато риче, мало молока дає.
Казав німий, що чув глухий, що видів сліпий, як тікав кривий.
Кілько світа, тілько і дива.
Кому в руках, тому в зубах.
Кого не пече, той ся не відсуває.
Котрий кінь тягне, того ще й б'ють.
Кайся, не кайся, зробила-с, заткайся!
Кінь на штирьох ногах, та й ся шпотає.
Каже дитина, що бита, але не каже, за що.
Кожда рука д собі крива.
Кождий кінь знає, як го сідло долягає.
Коваль коня кує, а жєба ногу підставляє.
Коби шия, а ярмо буде.
Коби хліб, а зуби знайдуться.
Кілько вб'єш, тілько в'їдеш.
Корова забула, як телятком була.
Котрого пальця рубай, однаково болить.
Когута по гребеню пізнають.
Кусай тілько, аби-с міг пролиґнути.
Куй залізо, поки гаряче!
Казав пан: кожух дам, та тепле його слово.
Купувати кота в мішку.
Коли бідний жениться, ніч мала.
Кований на всі чотири копита.
Колачі на вербах там ростуть.
Кривда людська боком вилізе.
Крутиться вовк коло овечої кошари.
Коси коса, поки роса!
Корова тим рогом чухається, який у неї є.
Коли ти — ноги, то не думай бути головою.
Крутить, як пес фостом.
Крутить, як циган кіньми.
Краще воробець у жмени, ніж: журавель у небі.
Куди кинь — всюди клин.
Крути, як хоч, а річку перескоч.
Крутить, як фірмам батогом.
Квапно гониш, голову зломиш.
Квапиться, як з козами на ярмарок.
Людей слухай, а свій розум май!
Ліпше з розумним загубити, як з дурним найти.
Люби дитину, як душу, а тряси, як грушу.
Лиш сир відкладений добрий.
Люби не люби, Насте, Пилипа, а Пилип до Насті прилип.
Ласкаве теля дві мамки ссе, а бистре ні одну.
Лоша ще в кобилі, а циган уже довбню ріхтує.
Лізуть очи на чуже добро.
Ліпше одна торба повна, ніж десять порожніх.
Лежачий камінь мохом обростає.
Ліпший поганий мир від доброї сварки.
Лиха іскра поле спалить і сама згине.
Любов залізо ломить.
Лишає живе, а шукає мертвого.
Ледве душа в тілі держиться.
Літом і качка прачка.
Ліпше своє латане, як чуже хапане.
Лиш ноші, де були гроші.
Малі діти — мала жура, великі діти — велика жура.
Межи двома кумами сокира пропала.
Мовчи глуха — менше гріха!
Мовчи, ротику, будеш їсти кашку.
Молоде — золоте.
Мені не так скрипка грає, як тобі.
Маком стелиться перед ним.
Мудрий, як Соломонів патинок.
Минулися курці жнива!
Має розуму за штирьох дурних.
Мовчи та дихай.
Млин меле, мука буде, язик меле, біда буде.
Між вовками жити, по-вовчому вити.
Натура не кожух, її не перевернеш.
На голого дригота.
Новий віник краще мете.
На чийому кони сидиш, тому пісню співай.
Не плюй в керничку, бо меш з неї воду пити.
Не вбити бика за ложку молока.
Ні сіло ні впало, крій, бабо, сало!
Не кажді два чоботи пара.
Не бійся того, хто кричить, а бійся того, хто мовчить.
Не будь тим, що землю риє.
Не в свої сани не сідай.
Не родися красна, а родися щасна.
Ні Богови свічку, ні чортови огарок.
Нероби другому, що тобі немиле!
Не копай ні під ким яму, бо сам у ню впадеш.
Не по цего дуба миля.
На кінци батіг тріскає.
Не лізь на рожен!
Най ся преч каже!
Не поможе й «милий Боже»!
Наймився, не годився, обрахувався, — ніц ся не належить.
Не заплатиш дорого, не меш їсти доброго.
Нема понад ню, як понад війтову свиню.
Нема брехні без правди.
Набрав, як бідний у торбу.
Ні їла козонька, ні пила козонька.
Набирає, як баран на роги.
Надворі потискає, а під носом попускає.
Не кажи «гоп», потий не перескочиш!
Не в кождої Насті однаке щастя.
Не для пса ковбаса!
Не для лиса курка.
Не водно у середу Петра.
На віку, як на довгій ниві.
Не буди лихо, потий тихо!
Не просто з моста, а з печи суньголов!
Не від колача жінка тікає.
Не далеко міх від торби відбіг.
Не рубай гілляку, на котрій сидиш!
Наука не лізе на бука.
На козаку нема знаку.
На тобі, небоже, що мені негоже!
Накрити мокрим рядном.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати!
Не тепер, то в четвер.
Наймився, як продався.
Ні кола ні двора.
Ні риба ні м 'ясо.
На зубах перетирати когось.
Не кілько світу, як у вікно видно.
Надвоє баба ворожила: або вмре, або буде жила.
Не надійся, Грицю, на дурницю!
Не берися бігти, доки не навчився ходити.
Не шукай те, чого не губив.
Не має, що синього за нігтем.
Ніч за очі хапає.
Ніч віджене, ніч прижене.
Не б'є й не лає, але й ніц не дає.
Не питай в старого, а питай в бувалого.
Набувся, як голий у терні.
На руках мозолі — пироги на столі.
Нема мені ні від сонця, ні від місяця.
Ні з собов не візьми, ні дома не лиши.
Не з одної печи хліба пробував.
На лици дідько горох молотив.
Не вчуєш від нього ні «бе», ні «ме», ні «кукуріку».
Одне — в луг, а друге — в плуг.
Одна сорока — з кола, а десять — на кіл.
Очі завидющі, руки загребущі.
Один — у пліт, а другий — у ворота.
Одному йде в руки, а другому — з рук.
Очам страшно, а руки зроблять.
Одна паршива вівця всю отару перепсує.
Обіцяного три роки ждуть.
Один — про образи, а другий — про гарбузи.
Прибери пень, буде подобень!
Пошануй одежину раз, а вона тебе пошанує десять раз.
Посиділа, як сорока на колу.
Прийде коза до воза.
Пригрів гадюку в пазусі.
Півсвіта скаче, а півсвіта плаче.
Паршиве порося і в Петрівку мерзне.
Прийшов mom, що дере рот.
Пес пса не вкусить.
Пропав, як катран з плота.
Прихапцями роботу не зробиш.
Підкинула, як зозуля під плиску.
Пізнати пана по халявах.
Поміняв «гий» на «киць».
Пропало квасне в маснім.
Позичене — не з'їдене.
Побув, як пес у сливках.
Позичив у пса очей (рота).
Паруйся кінь з конем, віл з волом, баран з бараном.
Пере язиком, як праником.
Потий діда, дотий хліба.
Повний колос униз гнеться, а порожній вгору пнеться.
Пропав, як пес на ярмарку.
Плаває, як сокира на воді.
Пішло, як з Петрового дня.
Пішов світ за очи.
Поставився грибом, лізь у кошіль.
Працює до семого поту.
Потрафив до чорта в зуби.
Пішов пішком з мішком.
Прибіг на печені грушки.
Потий сонце зійде — роса очи виїсть.
Проступися, земле!
При сухому дереві і сире загориться.
Причепився, як реп'ях до кожуха.
Правда в очі коле.
Перепуджений, якби з бика впав.
Приший кобилі фіст!
Поміг, як заяць кобилі.
Розумна кума, як є міх пшона, діжка сала й корова дійна.
Рука руку миє, аби обі білі.
Розуміється, як вовк на звіздах.
Рухається, як муха в окропі.
Рання пташка зуби джолобає, а пізня очі протирає.
Робота не заяць, у ліс не втече.
Розумному і натяку досить.
Решетом воду міряє.
Рятований два рази вмирає.
Ранок — панок!
Розпалися, як липове клиня.
Робить з писка халяву.
Ранішній дощ, як бабині сльози.
Рухається, як тіло без душі.
Рада би душа в рай, та гріхи не пускають.
Роблю, роблю, та й ні назад мене, ні навперед мене.
Скачи, враже, як пан каже!
Сидить, як дідько на грошах.
Скупий більше дає, а лінивий більше робить.
Старість — не радість, молодість — буйність.
Сирота, а рот, як ворота!
Силуваним оком тяжко ся дивити.
Сякий-такий коби був, аби хліба роздобув.
Свиня всюди болота шукає.
Сірим родився, сірим і умре.
Ситий голодного не знає.
Сходися, роде, коровай буде!
Сняться комусь кислиці.
Своїх п'ять грейцарів усюди тикає.
Суха ложка горло дере.
Спочатку з'їж, а потім кажи, що несмачне.
Сивина в бороду, а колька в ребро.
Сховатися в мишачій дірці.
Ситий вовк не страшний.
Сам на себе бук подає!
Свою долю й конем не об'їдеш.
Стільки гадок, як у пса стежок.
Сипле сіль на рану.
Святив би ся «гай-ко», а пропав би «най-ко»!
Тогди сироті неділя, коли сорочка біла.
Тогди лико дри, коли відстає.
Така файна, як з старого перероблена.
Така біла, якби з дев'ятої фіри впала.
Так пройшов рік, якби в батіг тріснув.
Так біда впала, як сніг на голову.
Ти, Господи, помагай, а ти, куций, не перебігай!
Трапилось, як сліпій курці зерно.
Тень, тень, аби минув день.
Такий хліб, як на сонці печений.
Таке їй зробить, як заяць кобилі.
Товчеся, як Марко по пеклу.
Таке, що не лізе, ні тече.
Такий потрібний, як сніг тогідний.
Тішиться, як дідько цьвичком.
Так добре, якби святі хату перелетіли.
Тиха вода береги рве.
Таке, що ні в пліт ні в ворота.
Таке, що нема що в дві тріски взяти.
Так устидно, як тій кобилі, що віз переверне.
Так рухається, як мокре горить.
Так на души — хоть гриби суши.
Три дни заходу, а до обід празнику.
Так моїй мамі треба: най мене б'ють.
Тогди, коли рак свисне.
Тогди, коли на долони волосся виросте.
У доброго мужа жінка, якружа.
У неї обіруки ліві.
У хліба — ноги й роги.
Устраха великі очи.
У них хвальби повні торби.
У неї чорне піднебіння.
Устидайся, мотовило, аби-с голе не ходило!
У хаті на смітті кінь би ногу вломив.
Унего не всі дома.
Унего жінка в капелюсі ходить.
Уміє фости бикам крутити.
У голову, як у торбу, що знайдеш, клади.
У корови молоко на язиці.
Унего руки липкі.
У вас — ні старшого, ні молодшого.
Хто високо літає, той низько сідає.
Хто рано встає, тому Бог дає.
Хто пізно ходить, сам собі шкодить.
Хто правцює, той дома не ночує.
Хто під ким яму копає, сам у ню впаде.
Хто мовчить, той десятьох навчить.
Хто попоїсть, та й не ляже, то ся сало не зав'яже.
Хто кислиці їв, а кого оскома напала.
Хто ся любить, той ся чубить.
Хто хоче пса вдарити, бук найде.
Хто дітей не має, той жури не знає.
Хто до мене крок, я до него два, хто від мене крок, я від него десять.
Хлібець бур та туч минув, а лихих рук не минув.
Хоть ворона мала, та рот великий.
Ходить просити, а нема в чім носити.
Хоть головов у камінь, хоть каменем у голову.
Хто годен, той не голоден.
Хто попікся окропом, на воду дує.
Хоть свиня в сідло влізла, та не кінь.
Хоть голова сива, тау руках сила.
Хоть би-с мав сім п'ядей межи очима, мур головою не проб'єш.
Хоть сяк, хоть так, а не буде з риби рак.
Хоть півсвіта зійти, другого такого не найти.
Хоче одним пострілом двох зайців убити.
Хто скуп, той не глуп.
Хоть болюче, та некаюче.
Хоть би-с в печі замастився, то я тебе найду.
Хвали мене, ротику, то меш їсти кашку.
Хвали мене, ротику, бо тя роздеру.
Хоть біда, але «гоп»!
Цей лікар не одного небіжчика вилікував.
Ціпи з кождим дов'язує.
Чужий кожух не гріє.
Чи дасте що, чи не дасте, сидіть, як сидите!
Чого бик навик, того й риче.
Черево тріщить, а душа їсти пищить.
Черево — не дерево, розтягнеться.
Чужа вош дужче кусає.
Чого тут спузу треш ?
Чим на зле орудуєш, від того загинеш!
Чий баран був-був, а ярчя наше.
Чїтує, як половик на курку.
Чухайся тим рогом, яким дістаєш!
Чуже горе в бік не коле.
Чоловік мислить, а Бог креслить.
Чеши дідька зрідка.
Чорний кіт межи ними пробіг.
Шити-пороти, аби більше роботи.
Шлюс, Параню, по коханню, віддай перстень, бо я сі не женю!
Шукає з кожухом дощу.
Шкіриться, як пес до жорен.
Шкода бриндзі в собачий бурдюг.
Що кому смакує, най здоров пакує!
Ще не впав на голову.
Що хатка, то все инша гадка.
Щезни, бідо!
Ще ся той не вродив, аби всім догодив.
Що з воза впало, то пропало.
Що йому біда зробить, як він сам — біда.
Ще мамине молоко на губах не висохло.
Ще не вбрався в пір'я.
Що дурний робить ? — Воду міряє.
Що хто везе, то і гризе.
Щастя з нещастям в однім возі їздять.
Що набігло, то й пробігло.
Що край, то свій звичай.
Щось велике в лісі здохне!
Що їсть, то смакує, у що вбрався, то пасує.
Ще курята не висиділа.
Яков мірков міряєш, таков відбереш!
Яке насіння, таке й коріння.
Як нема щастя, то не треба долі.
Як не потече, то хоть капне.
Як не цвіло, то й не вродить.
Як нема в голові, мусить бути в руках та в ногах.
Як моє невлад, я з своїм назад!
Як тя пече, бери на друге плече!
Як є хліб та й вода, то нема голода.
Як не гріло сонце зранку, то не буде й до останку.
Який міх, така й латка!
Як маєш хлібу торбі, то сядеш і на горбі.
Як нема розуму, то й коваль не накує.
Яке дерево, такий клин, який тато, такий син.
Як даш руками, не виходиш ногами!
Як тривога, то до Бога, а як по тривозі, то по Бозі.
Як не твоє мелеться, не щупай!
Як є корж:, нема борщ, як є борщ, нема корж.
Який «помайбіг», такий «подайздоров».
Як є на юшку, мусить бути й на петрушку.
Яблуко від яблінки далеко не відкотиться.
Яй своїй сорочці не вірю.
Якби свиня роги мала, весь товар би перебила.
Яке їхало, таке здибало.
Як собі постелеш, так ся виспиш!
Як би звав-звав, коби лиш що дав!
Як запізниш одним днем, не доженеш і конем.
Як ся не віддам, то ся й дома здам.
Які-смо сами, такі нам і сани.
Як тя не пече, не відсувайся.
Як не пролупиш очи, то пролупи мошенку.
Як не на спанню, то на вбованню.
Як у полі густо, в коморі непусто.
Як не в душу, то не вкушу!
Як очі не бачать, то серце не плаче.
Як мід, то ложкою.
Як напився водиці, відвернувся від керниці.
Язиком кивати, не ціпом махати.
Як мішком з-за вугла прибитий.
Як марно прийшло, так марно й пішло.
Яз тобою, як риба з водою.
Якби коза не скакала, то би ногу не зламала.
Яка птиця, така й пісня.
Який розум, така й господарка.
Якби знаття, що в кума пиття...
Як ся файно зачєло, так ся файно й скінчило.


Думаю, що цей розділ сподобається, стане в пригоді всім, хто любить і цінує влучне дотепне народне слово, розуміє його силу, хто шанує свою рідну, збагачену народною мудрістю, українську мову.


джерело матеріалу: Малова-Малкович П. М. "З карпатських джерел": фольклорно-етнографічеий нарис. - Чернівці: Місто, 2004. - 176 с.
статус матеріалу: повністю готовий
встановлено: 18 серпня 2007 року


Джерело: http://www.karpaty.lviv.ua/Autogen/Pages/Administrative%20divisions/zvychai/pryslivya/gutsulski.html
Категорія: Прислів’я та приказки | Додав: asket (05.01.2010)
Переглядів: 8429 | Рейтинг: 1.5/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наше опитування
Що Вас цікавить на сайті?

Всього відповідей: 1892
Статистика
Провірка PR та ТИЦ