Українські великодні звичаї - Обряди, звичаї - Каталог статей - Реферати, приказки та прислівя - Spogad.at.ua

Головна » Статті » Обряди, звичаї

Українські великодні звичаї
Українські великодні звичаї

Наразі дослідникам досить важко розібрати які саме великодні обряди коли виникли і при яких обставинах. З християнською великодньою обрядовістю змішалися давні язичницькі обряди, пов’язані зі святкуванням весняного сонця. Під впливом християнського календаря язичницька обрядовість частково перемандрувала у Великодній тиждень. А частково й зовсім зникла, окільки припадала на Великий Піст, що повністю протилежний “весняній радості”.

У великодніх звичаях, відомих, головним чином, із записів очевидців XIX-XX ст., знаходяться сліди трьох різних, нашарованих один на одній, культів — культу роду, культу весняного сонця і культу Христа, що приніс людству ідею Воскресіння — ідею духовного й фізичного відродження. Вірування, спільне всім слов’янам, що на Великдень “сонце грає”, чи “гуляє”, хоч його і приймають за атрибут християнського свята, бо, мовляв “цього дня все веселиться на небі й на землі”, було, мабуть, одною з основніших ідей весняного свята сонця, з якої випливали й дальші, в роді того, що “під Великодню неділю не вільно спати”, бо “той, хто спить, своє щастя проспить”.

Великодня Служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщає “Христос воскрес!”, а всі присутні відповідають “Воїстину воскрес!” Після служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну та інших страв (залежно від місцевості). Господині збирають їх у кошики прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках і починають “розговлятися”.

Розговляються насамперед освяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед освяченого може бути смаженина, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрін, сіль та вино.

Відомі також такі звичаї: перед тим, як з’їсти свячене самому, господар йшов з освяченим насамперед поміж худобу, христосався (цілувався) з нею, сповіщав “Христос Воскрес!”, а хтось із присутніх відповідав за худобу: “Воістину Воскрес!”. Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: “Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски”. В іншій околиці Галичини було записано інше висловлювання: “Який дар красний, так і аби Бог дав телиці (ягниці, чи що) красні”. Потім обходив із освяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи і, нарешті, всі входили до хати. Де господар благословляв дітей, що ставали перед ним навколішки: “Аби вам розум так скоро розв’язувався, як ці бесаги (торба) скоро розв’язуються”. У кого була дівчина на видданні, клали їй паску на голову: “Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!” Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: “Аби-сь так скоро росло, як паска скоро росте” (Матеріали української етнології, НТШ. XV, 39) . Після розговін молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні забави — веснянки, також гагілки або гаївки у супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.

На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня “небо отворено”.

Після розговін починали дзвонити на дзвіниці, — а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.

Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок.

Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути.

Великодні свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною “на горбках”. У могильні горбки закопують яйця та шкаралупу від з’їдених яєць, кості зі освяченого м’яса, освячену сіль, тощо. Виливають і чарку горілки: “їжте, пийте й нас, грішних, поминайте”. Часом цокаються крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають перехожим.”
Категорія: Обряди, звичаї | Додав: asket (05.10.2009)
Переглядів: 1304 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наше опитування
Що Вас цікавить на сайті?

Всього відповідей: 1892
Статистика
Провірка PR та ТИЦ