ТЕРНИНА - Міфи і легенди - Каталог статей - Реферати, приказки та прислівя

ТЕРНИНА

ТЕРНИНА Ой гей, гей! Скільки то було в краю нашім тернини, а скільки ще й зараз є. Тулиться собі десь на скрутах пагорбів, в ямах і ровах. Наче ховається від людського ока. Неміч, а не кущ. Але спробуй 'го зламати? Горде зіллечко, колюче! Ні худоба 'го не їсть, ні люди не зачіпають. Ото вже як хіба зачорніє ягодами-коралями, втоди вже не питає ніхто, чи коле, чи нє. Лакома ягода, але не до їди. Терпка і квасна. А що вже з неї за наливка, скажу вам! Як добре вистоїть, то тече густо, як мед. А ще сушать баби ягоди в п'єцу чи на сонці, або ж в братурі. І но кинь пару в окріп, поцукруй і... Що то за річ, не скажу вам! То но як спробуєш, то мовиш. А ще помагає ягода від всякої немочі. Як всередині болить, чи го' рячка, чи морозить... Файна річ тернина! А знаєте, кажуть, колись вона була не шпичаста, не колюча. То, певно, і називалася по-іншому. Сміх, але ще дідо мої казали. Був час, коли люди обламали бідні кущі до штомбурів. Світилися наготою, як дівки на Івана Купала в річці. Кожна стріха затикана гіллям з ягодами. Пасуться на них горобці і люди до спуху. Ліньки нарвати того дару. Гой люди, люди! Так воно також живе! Та то ще не біда, бо рани зростаються. А якби спротивилося і пощезло? А якби вивелося, що би було? Та де там був час думати бідакам чорним за то... Пішов кущ до богів за порадою. Йшов через труднопрохідні та гострі верхи гір високих. Натомив, наколов у далекій дорозі гілля — рученьки, корінь — ноженьки свої. Та дійшов і мовив: — Бідні ми, кущі, на землі, ой бідні. Зобижають нас люди, як хто хоче. Стоїмо при дорозі, тож хто не йде, то терне і обломить. Обломить та й викине без користі. Не дасть плодам дозріти. Чи правда, чи нє, але дано, кажуть, одвіт кущеві. І як вертав, то вслід чув сміх: — Ану тепер, люде, терни! Терни, на! Не зчувся кущ, як обріс голками гострими, колючками. Не один руку сколов, коли хтось хтів, як колись, гіллячку зламати. Голки разили до крові. Хоч не хоч, а тепер тернина в пошанівку. Восени приходьте, то спробуєте ягід, а то й... шпичаків. Тоді обережно, з любов'ю до куща (бо руки поколиш!) «терни», а він тобі сторицею — «на». Джерело: http://hata.profi.co.ua/legendy/
Категорія: Міфи і легенди \| Додав: asket (05.12.2009)
Переглядів: 975 \| Рейтинг: 0.0/0