Міфи і легенди стародавньої України. Сварог - Міфи і легенди - Каталог статей - Реферати, приказки та прислівя - Spogad.at.ua

Головна » Статті » Міфи і легенди

Міфи і легенди стародавньої України. Сварог
А Сварог таки спік Першу Хлібину - запашну й золоту, як Сонце - і виніс її людям, і дав кожному по скибці, і вкусили люди теє диво, і силу відчули в собі неймовірну, і збагнули, що приніс Гость-Сварог їм велике щастя, і міць, і здоров'я, і довголіття.

Сього чоловіка вважали за дивака. Його навіть боялися. Неодружений. Живе одинаком. Оселя його - геть за городищем, на узліссі. Обгородився високим частоколом, за яким копошиться: то каміння навіщось теше, то щось мурує. "Що ти там робиш, чоловіче добрий?" - питали його. "Жорна і піч". "А що воно таке?" "О, се таке, що зробить вас усіх дужчими і мудрішими. Житимете ситніше, довше, краще. Боги, спасибі їм, дали нам жито і пшеницю, а ми жуємо теє зерно, як тварини. Негоже се для людини. Вона має теє зерно змолоти, зробити тісто з борошна і спекти в печі хліб..." Люди сього не розуміли, проте запитували: "А коли ти зробиш теє диво?" "Завтра все буде готове, тоді покличу вас, нагодую хлібом".

Однак уночі зненацька зайнялися полум'ям і хата дивака, і весь його двір та прибудови... Сам господар ледь порятувався. Хтось бачив, як опівночі Змій прилітав і обдав полум'ям господарство дивака. А він мав уперту вдачу: найнявся до багатого, хутко розжився, збудував собі нову хату, теж на відшибі, і знову обніс двір частоколом, за яким щось тесав і мурував з дня в день.

"Що ти робиш?" - питали. "Піч!" Люди з жахом дивилися на нього. Адже... "Нічого, я її таки зроблю, і змелю борошенце на зграбних жорнах, і спечу хлібину - за три дні все буде готове". А за два дні знову лютим полум'ям зайнялося все його господарство. І знову чутки ходили про Змія. А дивак... знову пішов у найми і заробив на нову хату і широкий двір. І знову його питали: "Що робиш?" А він відказував: "ПІЧ!" І люди пошвидше втікали геть.

...Коли він народився, волхви ніяк не могли дати йому ім'я. "Се буде великий чоловік, який принесе щастя людям,- казали вони. - Ми не знаємо, як наректи його. Лише віщий Ант може сказати". Послали за найстарішим і наймудрішим волхвом Антом. Він прийшов за три дні, подивився на хлопчика і тихо сказав: "Ім'я його - СВАРОГ. Він з богами розмовлятиме як з рівними. Він сам богом стане. Та тільки нікому не кажіть про се, аби Мара не почула. І про око людське називайте його Гостем. Прийде час - і світ назве його Сварогом". Пішов Ант. А Сварог-Гость швидко ріс. Коли батьки мали його женити - прилетіла до нього у сні Біла Птаха і сказала: "Любий Госте! Не женись! В тебе з часом буде наречена - найчарівніша в світі. Се я, Жива, тобі обіцяю. А зараз іди в найми, зароби собі на хату і господарство, витеши з каменю жорна, збудуй піч та спечи першу хлібину. В тебе божественна душа, вона підкаже, як усе зробити. Мені жалко, що люди й досі зерно жують, як тварини".

І ось утретє Гость будує собі хату, і витісує нові жорна, і мурує піч. Втретє Чорнобог велить Змієві-Дракону: "Знову Гость хоче хлібину людям спекти. А хліб дасть їм міць і довголіття. Такий вогонь нашли на Гостя, аби він ніколи з нього не вийшов". Справді, коли опівночі Гость прокинувся від задухи, то збагнув: тікати нікуди! Довкруж гоготіло полум'я, ось-ось мала звалитися стеля. Вмираючи від жаріні й чаду, Гость простогнав: "Живо, Живо, невже мені не судилося довести справу до кінця?"

І тоді над пожарищем з'явилася Жива в золотому вбранні. Вона вихопила з полум'я вже мертвого Гостя, полинула з ним у Вирій, там бризнула на нього Живою Водою, і чоловік ожив. Богиня дала йому з'їсти молодильне яблуко, і став Гость безсмертним. І сказала Жива: "ТАМ ти був ГОСТЕМ, ТУТ навіки ти - СВАРОГ. Тричі ти горів у полум'ї і заслужив бути богом. Але навіть богові важко спекти першу хлібину. Тож я даю тобі в жони свою рідну сестру - БЕРЕГИНЮ. Сим я виконую свою давню обіцянку. Берегиня народить тобі двох синів-близнюків СВАРОЖИЧІВ, які й охоронятимуть тебе від Чорнобога".

...Дивувалися Люди, коли за 18 років біля їхнього городища знову з'явився Гость. Тепер - з дружиною та синами. Він збудував хату, обгородився, витесав нові ручні жорна й вимурував піч. А коли вночі налетів Змій-Дракон, його зустріли недремні Сварожичі, яким сам Перун подарував по вогненній стрілі. Полетіли вони до Дракона й крила йому спалили, загримів у підземелля посланець Чорнобога.

А Сварог таки спік Першу Хлібину - запашну й золоту, як Сонце - і виніс її людям, і дав кожному по скибці, і вкусили люди теє диво, і силу відчули в собі неймовірну, і збагнули, що приніс Гость-Сварог їм велике щастя, і міць, і здоров'я, і довголіття. І врочисто стали на коліна перед ним - новим богом своїм - СВАРОГОМ.


Джерело: http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=43
Категорія: Міфи і легенди | Додав: asket (21.11.2009)
Переглядів: 1838 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наше опитування
Що Вас цікавить на сайті?

Всього відповідей: 1892
Статистика
Провірка PR та ТИЦ