В Староконстантинівському повіті Волинської губернії горох селяни називали «сльозами Адама», і про походження гороху розповідали таку легенду. То, як господь вигнав Адама з раю, то він мусив взятися за роботу: обробляти землю, щоб прокормити себе з Євою. Трудно було Адаму звикати до тяжкої праці. І от, як він перший раз взявся обробляти землю і перший раз ходив за плугом, то дуже плакав. І де падали на землю його сльози, там виріс горох.
КАРТОПЛЯ
їхали мандрівники дорогою і шукають, де б його встановитись ніччю. Сіли вони в лісу. Нарвали сухого бур'яну, щоб топить, і розклали вогонь. Пішов мандрівник ще вирвати сухого бур'яну. Зустрічає зелень, а на тій зелені ростуть маленькі квіточки. Мандрівник узяв і вирвав. Дивиться, що здорові грудки якоїсь рослини. Кинув мандрівник грудки рослини у вогонь. Настав ранок. Вони взяли ці грудки і почали їсти. їм сподобалось, і пішли й ще вирвали грудки. Поїхали мандрівники в місто і роздали людям ці грудки, щоб посадили. Через деякий час люди догадались, що ця рослина називається картоплею.
