ЧОРТ-БАРАНЧИК - Міфи і легенди - Каталог статей - Реферати, приказки та прислівя

ЧОРТ-БАРАНЧИК

ЧОРТ-БАРАНЧИК Оден чоловік повертав з ярмарку п'яний. Приїхав перед фігуру та й бачить, що на траві пасеться маленький баранчик. Той чоловік їхав на коні. На дворі було тихо, нігде ані вітрець не шкабернув, ані пес не загавкав. Місяць світив дуже ясно. Сей чоловік, увидівши баранчика, думав, що то його діти, як пасли отару на пасовиську недалеко фігури та й згубили того баранчика. Для того зліз із коня, підоймив баранчика на руках, висадив на сідло, сів сам і їде дальше. На дорозі зауважив він, що його баранчик щось не хоче лежати на сідлі під його руками, але пнеться угору і сам стоїть на сідлі і не паде. Здивувало його то дуже, але не міг догадатися, що то може значити. Коли вже приїхав перед свої ворота, встав той чоловік з коня і хотів здіймити баранчика. Іно що простяг руки та й сказав: «Сараку баранчик!» — а баранчик заревів басом: «Шараку баранчик!» В тій хвилі запіяв когут і баранчик зник. ЯК ЧОЛОВІК ІЗ ЧОРТОМ ГУСЛІ МІНЯВ А ви чули, як чоловік із чортом,— щез би, тьфу,— гуслі міняв на самому нашому мості, що за селом. Та то дуже давно було. Іде раз один чоловік опівночі із гуслями і його зустрічає на мості парадний пан. Поклонився бідний чоловік до пана, а пан йому тут каже: — Чоловіче, дай поміняємо гуслі, бо і я граю. А бідний говорить йому: — Та ваші, пане, гуслі дорожчі й кращі, а мої вже не нові, розтрепані. Айбо пан не дає спокою чоловікові, ще й гроші обіцяє йому доплатити, лиш би той помінявся гуслями. — Ну,— каже бідний,— як уже так дуже хочете, пане, то беріть мої гуслі, а я візьму ваші. Так вони й поміняли. Прийшов чоловік додому, гуслі, що йому їх пан дав, повісив па клинок у сінях, сам ліг спати. Пробудився скоро рано та й почав жінці своїй хвалитися про свій нічний торг із паном. Жінка вийшла в сіни, щоб подивитися на нові гуслі. Але тут видить, на клинку висять не гуслі, а чорнобиль із трьома мотузками. Бідного чоловіка се дуже розізлило. Плюючи на свій розум і свою дурну голову, проклинаючи того пана, він пішов глядати свої гуслі. Приходить на тот міст, дивиться і сам не вірить своїм очам: гуслі його висять над самим проваллям, повішені на найвищу вербу. Він добре помучився, поки дістав їх. І з того часу вже не тільки той чоловік, а й усі люди села ніколи не ставали вночі з панами до бесіди і не торгували з ними. Обходили і той міст, бо то був міст пана чорта. ЯК ОКОМОН З ЧОРТОМ НА РУШНИЦІ ПОМІНЯВСЯ От пішов собі раз наш окомон з рушницею до ліса. Та був довго, аж вертався собі десь увечір та й сів собі на колоді. Аж тут приходе до нього той панич (дідько) та й сів собі коло нього. Окомон вийняв капшук з тютюном, а паничик собі вийняв. От той тому дає, а той тому дає. Але каже паничик, щоб окомон замінявся з ним рушницею. Та й той пристав на то, окомон ніби. Помінялися, окомон пішов додому. Приходе, а жінка на нього дивиться і зачинає сміятися. А то йому той панич замість рушниці дав патик на лику. МЕЛЬНИК І НЕЧИСТИЙ Кожний мельник знається з нечистою силою, «нароб'яє з лихим». Повідав один чоловік, що їздив до млина, а якось не було води доброї, мусів ночувати. Будиться вночі, а тут у млині такі гуркоти, туркоти, що не дай господи. Той чоловік спав на возі, на своїх мішках, але, почувши се, подумав собі, що мельник пустив воду на лотоки. Зривається, біжить до млина та й аж задеревів: вода на колеса не йде, шлюзи позатикані, а колеса так ходять, каміння бігає само собою, що аж іскри летять. Він побіг до мельника, збудив його, повідає: так і так. — Ну, ну, не бійся,— каже мельник.— Іди спати. А сам вийшов до млина, стукнув три рази та й каже: — Ну, ну, куме, сиди тихо! Що ти там розмахався! І в тій хвилі все затихло. ЧОРТИ-МІРОШНИКИ Один чоловік повіз у млин молоть жито. Їде полем, коли ж стоять млини. То, було, й води тут не видно ніякої, а то млини стоять. «Що за чорт?» — думає собі. Аж ось вискакують із усіх млинів мірошники... а то не мірошники, а куцаки. Той до себе тягне: — Їдь до мене! їдь до мене! — Чорт із вами! — каже чоловік, да скоріш і привернув, до которого було ближче. — Ну, чоловіче,— кажуть йому,— ми з тебе розміру не візьмем, тілько возьми за пояс оції саковки да одвези оце письмо у Краси- ловку до М... — Добре,— каже чоловік, і рад, бо до Красиловки було недалеко. Дали йому й коня. Не вспів сісти, гляне — уже і в Красиловці. Подав письмо М... А М... як прочитав, то так йому й насипав повні саковки червінців. — Вези ж,— каже,— сі гроші туди, звідкі привіз письмо. І знов, тілько що сів на коня, уже й коло млинів. — Е, да тут же, мабуть, не своя сила замішалась! Привозить гроші і оддає мірошникам. — Візьми їх собі, добрий чоловіче,— кажуть куцаки. — Не хочу,— каже той чоловік. — Візьми, дурню, будеш нас споминать. — Не хочу, да й тілько. Забрав свою муку да й поїхав. Аж ось на дорозі наганяють його знов тії мірошники. — Да візьми, земляк, а то будеш послі жалкувать. — Не треба мені ваших грошей, люди добрі! І не взяв. От як приїхав додому, то й розказує жінці. Жінка так і напустилась, трохи не била. — Да як же було мені брать, коли я боявсь, щоб послі, нагнавши, і самого не задушили? — Дурню ти ходиш! — каже йому жінка.— Хто ж би став тебе душить, давши тобі грошей? Подумав-подумав той чоловік. Раз же, що жінка лає, а друге — і грошей жаль. — Поїду,— каже,— що буде, то буде! І поїхав. Приїхав на те саме місце — хоч би тобі слід який, що були млини. ЯК ЧОРТИ ВИМАНИЛИ У ЧОЛОВІКА САЛО У одного чоловіка висіло у сінях на колесі сало. От чортяка й провідав,— д й чорти, мабуть, знають у йому смак. Провідав да до чоловіка: — Спусти да й спусти мені колесо: я тобі насиплю повну пашенну яму грошей. — Ну, коли насиплеш,— каже чоловік,— то спущу. От і спустив. Тоді чорти як почали возить йому гроші, то підвода за підводою так і їде, да все сиплють у яму. Насипали повну яму да й питають: — Куди ще сипать? — Да сипте,— каже,— хоть у засіки, вибравши муку. Чорти вибрали муку і насипали йому грошей повні засіки — Тепер прощай! — і поїхали собі. Як поїхали чорти, то чоловік уже й не спить да все радується, що разом забагатів. Коли ж вгледиться на другий день уранці, аж і сала нема, і в ямі, і в засіках повно уголля та ще пополам із мукою. Джерело: http://hata.profi.co.ua/legendy/
Категорія: Міфи і легенди \| Додав: asket (05.12.2009)
Переглядів: 1254 \| Рейтинг: 0.0/0