ЧОРНОКНИЖНИК - Міфи і легенди - Каталог статей - Реферати, приказки та прислівя

ЧОРНОКНИЖНИК

ЧОРНОКНИЖНИК Жили собі в нашому сусідньому селі два кумове. В'ни дуже дружили, усе разом ходили, допомагали при біді один другому. Одного дня пішли вони сушити сіно на поле. Була дуже файна хвиля, так що сіно добре підсихало. Раз лем один кум каже другому, що він іде мало дому, бо має якусь пильну роботу. Другий кум відпустив його, але наказав йому скоро вернутися, бо може бути дощ та змочить сіно. Тот пообіцяв, що скоро повернеться, та й пішов собі. Але тут почало страшно блискати і гриміти, як би тяжкими канонами бити. Страшні хмари спустилися аж до землі, але такі чорні, як вуглик. Пошатував кум їсти, бо якраз розклався був обідати, і почав звиватися коло сіна, як веретюльник, пильнував скласти сіно, оби 'го буря не зудняла од нього. А кума із дому не є та й не є. Вже й дощ почався лляти та й лляти, як з відра. Розсердився тот кум, що коло сіна був. Узяв він зо злості ніж у руку й кинув його високо в небо, у в'ті хмари чорні,— бо нащо в'ни дощ пускають на сіно. Притому він ще й голосно залаяв. Той ніж полетів високо-високо і назад на землю не впав. Кум сіно згрібав, хапав од дощу, але було вже пізно. Більше як половина сіна зосталася не забраною; дуже змокло, буря 'го зудняла. Кум собі накінець дав спокій і пішов дому, дуже лаючи. А тот другий кум так і не показувався того дня. Як пройшла ніч, знову оба ті кумове пішли сушити сіно. І тот кум, що був зустав коло сіна, раз лем видить, що в його кума ціла голова перев'язана. Але той про се нічого не каже. Не говорить він нич і про то, чому не вернувся д'сінові учора, коли йшов дощ. А потому він все ж сказав. Сказав, бо його кум не давав йому спокою, узвідувався його. Але сказав він неправду: — Я не міг прийти д'сінові, бо мене віл побив рогами по голові, мало не вбив ня. Мало-помалу ті два кумове, що були старі добрі цімборове, помирилися та й сушать собі сіно далі. Та сіли в'ни на обід їсти і мало спочити. їли в'ни солонину з хлібом і водою запивали. І видить тот кум, котрого сіно змокло, що в його кума у руках тот ніж, який він кинув був у дощові хмари і тот не впав назад на землю. Се його дуже насторожило і перестрашило. Потому він не стримався і зазвідав у кума: — А відкіль у тебе тот ніж? Кум не знав, що й казати на се своєму кумові, а лем мовчав. Так тот перший кум і дізнався, хто є причиною тому, що змокло його сіно. Більше він не хотів з своїм кумом цімборитися. Не хотів його і за кума визнавати. Але, кажуть, що тот другий кум ні в чому не був винен. Він мусив так робити — літати в хмарах і пускати дощ на землю, бо він був чорнокнижником. Джерело: http://hata.profi.co.ua/legendy/
Категорія: Міфи і легенди \| Додав: asket (05.12.2009)
Переглядів: 1024 \| Рейтинг: 0.0/0